обкладати

ОБКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБКЛА́СТИ і рідко ОБІКЛА́СТИ, обкладу́, обкладе́ш, док., перех.

1. чим. Класти щось кругом, по всій поверхні кого-, чого-небудь.

Вітер лютує, .. і, як не топи в хаті, як не обкладай її гноєм, не нагрієш (Григ., Вибр., 1959, 326);

Жінка.. напувала хворого гарячим чаєм.. і обкладала торбинками гарячого піску (Тулуб, В степу.., 1964, 8);

Надвечір прийдуть на бойовище чехи і чешки з довколишніх сіл, знайдуть братську могилу загиблих, ретельно обкладуть її червоними маками (Гончар, III, 1959, 455);

// Покривати чимось усю поверхню чого-небудь; обличковувати.

Все робив Василь своїми руками — і хату обклав цеглою, і сарай збудував, черепицею дах покрив (Коп., Лейтенанти, 1947, 73);

Білим кахлем обклав Іван Лісняк стіни, ще й підлогу.. збирався вимостити (Зар., На.. світі, 1967, 245);

// Те саме, що обгорта́ти 1.

— Я не забрудню, — сказав Сашко, — обкладу [книгу] газетою… (Кучер, Трудна любов, 1960, 121);

// безос. , перев. док. Покрити (язик, горло) при захворюванні білим нальотом.

◊ Обклада́ти слова́ми (ла́йкою і т. ін.) — грубо лаяти.

Анархісти уперто не хотіли злазити [з грузовика] і чогось чекали, обкладаючи свого шофера словами. як компресами (Ю. Янов., І, 1958, 197).

2. перен. Оповивати, обволікати.

Холодні тумани обкладали землю (Чаб., Тече вода.., 1961, 105);

На чистій блакиті.. спливались дрібненькі хмарки й обклали місяць (Вас., І, 1959, 367).

3. чим і без додатка. Зобов’язувати сплачувати податки, мито і т. ін. грошима або натурою.

Молоді верховоди.. що хотять, те й роблять, важкими податками обкладають, до управи своїх вибирають (Мирний, III, 1954, 258);

Англійські королі, які спиралися.. на підлеглу королю церкву, обкладали тяжкими поборами промисловців, купців, нових дворян і жорстоко гнобили народні маси (Нова іст., 1956, 6).

4. чим, розм. Бити, ударяти кого-, що-небудь кругом, по всій поверхні.

Ядзя лежала на землі, а верх неї Катруся і зі всіх боків обкладала її кулаками (Кобр., Вибр., 1954, 88).