обковувати
ОБКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКУВА́ТИ і рідко ОБКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док.
1. кого, що, чим. Куючи, оббивати, покривати що-небудь з усіх боків, по всій поверхні металом.
У кузні – хлопці-ковалі Вози обковують-кують... (М. Гірник);
– Шульц просив передати, що Дідушок замовив у нього новий замок до своїх дверей і самі двері хоче обкувати залізом (В. Гжицький);
* Образно. Микита стояв, купаючи груди в нічному раї... Обковувало його місячне срібло, як лицаря (Григорій Тютюнник).
2. що, розм. Куючи, виготовляти все необхідне для когось.
– Усе ж село обковуємо в нього, до чого ще можна причепитися (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)