обковувати
ОБКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКУВА́ТИ і рідко ОБКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док.
1. кого, що, чим. Куючи, оббивати, покривати що-небудь з усіх боків, по всій поверхні металом.
У кузні – хлопці-ковалі Вози обковують-кують... (М. Гірник);
– Шульц просив передати, що Дідушок замовив у нього новий замок до своїх дверей і самі двері хоче обкувати залізом (В. Гжицький);
* Образно. Микита стояв, купаючи груди в нічному раї... Обковувало його місячне срібло, як лицаря (Григорій Тютюнник).
2. що, розм. Куючи, виготовляти все необхідне для когось.
– Усе ж село обковуємо в нього, до чого ще можна причепитися (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обковувати — обко́вувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- обковувати — -ую, -уєш, недок., обкувати і рідко обкути, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Куючи, оббивати, покривати що-небудь з усіх боків, по всій поверхні металом. 2》 Те саме, що заковувати 1). 3》 розм. Куючи, виготовляти все необхідне для когось. 4》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обковувати — ОБКО́ВУВАТИ (ОКО́ВУВАТИ) (куючи, покривати що-небудь металом), ОБКЛЕ́ПУВАТИ (ОКЛЕ́ПУВАТИ), КУВА́ТИ рідше, СКО́ВУВАТИ рідше. — Док.: обкува́ти (окува́ти), оку́ти рідше обклепа́ти (оклепа́ти), скува́ти. У кузні хлопці-ковалі вози обковують-кують... (М. Словник синонімів української мови
- обковувати — ОБКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКУВА́ТИ і рідко ОБКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. 1. Куючи, оббивати, покривати що-небудь з усіх боків, по всій поверхні металом. У кузні — хлопці-ковалі Вози обковують-кують… (Гірник, Сонце.. Словник української мови в 11 томах
- обковувати — Обко́вувати, -вую, -єш сов. в. обкувати, -кую́, -єш, гл. 1) Оковывать, оковать кусокъ металла, обдѣлать ковкою. Я його (залізо) сам буду на горен класти, а ви тільки молотом обковуйте. Чуб. II. 239. 2) Оковывать, оковать. Обкували себе золотом. Левиц. І. Словник української мови Грінченка