1. Словник української мови в 11 томах

обковувати

ОБКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКУВА́ТИ і рідко ОБКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех.

1. Куючи, оббивати, покривати що-небудь з усіх боків, по всій поверхні металом.

У кузні — хлопці-ковалі Вози обковують-кують… (Гірник, Сонце.., 1958, 32);

— Шульц просив передати, що Дідушок замовив у нього новий замок до своїх дверей і самі двері хоче обкувати залізом (Гжицький, Опришки, 1962, 127).

2. Те саме, що зако́вувати 1.

*Образно. На світову арену вийшла нова сила — робітничий клас, якому нічого було втрачати, крім власних кайданів, що ними його обкували капіталісти і їх буржуазний уряд (Кучер, Дорога.., 1958, 3).

3. розм. Куючи, виготовляти все необхідне для когось.

— Усе ж село обковуємо в нього, до чого ще можна причепитися (Стельмах, І, 1962, 119).

4. перен. Оволодіваючи ким-, чим-небудь, робити нерухомим, позбавляти свободи дії, рухів; сковувати.

Нас усіх обкував страх.

5. перен. Підморожуючи, затягувати льодом.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обковувати — обко́вувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. обковувати — -ую, -уєш, недок., обкувати і рідко обкути, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Куючи, оббивати, покривати що-небудь з усіх боків, по всій поверхні металом. 2》 Те саме, що заковувати 1). 3》 розм. Куючи, виготовляти все необхідне для когось. 4》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обковувати — ОБКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКУВА́ТИ і рідко ОБКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док. 1. кого, що, чим. Куючи, оббивати, покривати що-небудь з усіх боків, по всій поверхні металом. У кузні – хлопці-ковалі Вози обковують-кують... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. обковувати — ОБКО́ВУВАТИ (ОКО́ВУВАТИ) (куючи, покривати що-небудь металом), ОБКЛЕ́ПУВАТИ (ОКЛЕ́ПУВАТИ), КУВА́ТИ рідше, СКО́ВУВАТИ рідше. — Док.: обкува́ти (окува́ти), оку́ти рідше обклепа́ти (оклепа́ти), скува́ти. У кузні хлопці-ковалі вози обковують-кують... (М. Словник синонімів української мови
  5. обковувати — Обко́вувати, -вую, -єш сов. в. обкувати, -кую́, -єш, гл. 1) Оковывать, оковать кусокъ металла, обдѣлать ковкою. Я його (залізо) сам буду на горен класти, а ви тільки молотом обковуйте. Чуб. II. 239. 2) Оковывать, оковать. Обкували себе золотом. Левиц. І. Словник української мови Грінченка