обколювати

ОБКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКОЛО́ТИ, колю́, ко́леш, док., що.

1. Колючи, відділяти щось від поверхні чого-небудь.

Під час інтенсивного обледеніння оголошується аврал, і всі моряки виходять обколювати кригу (з газ.);

За дві години .. він дістав відповідь, що на допомогу “Білусі”, щоб обколоти навколо неї кригу, йде “Малигін” (М. Трублаїні).

2. перев. док., чим і без дод., розм. Наколоти в кількох місцях чим-небудь гострим (пальці і т. ін.).

Обколоти пальці голкою.

Значення в інших словниках

1. обколювати — обко́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обколювати — -юю, -юєш, недок., обколоти, -колю, -колеш, док., перех. 1》 Колючи, відділяти щось від поверхні чого-небудь. 2》 перев. док., розм. Наколоти чим-небудь гострим (пальці і т. ін.). Обколоти пальці голкою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обколювати — ОБКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКОЛО́ТИ, колю́, ко́леш, док., перех. 1. Колючи, відділяти щось від поверхні чого-небудь. Під час інтенсивного обледеніння оголошується аврал, і всі моряки виходять обколювати кригу (Рад. Укр., 9.IV 1964, 3); За дві години..  Словник української мови в 11 томах