облаяти
ОБЛА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм.
Те саме, що ви́лаяти.
– Краще гавкай, ніж виєш, проклята! – облаяв її [собаку] Кирило (Панас Мирний);
Робітники шепталися по кутках, казали, що він грубий, різкий, підеш до нього, а він облає ні за що (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)