облаяти

обла́яти

-аю, -аєш, док., перех., розм., рідко.

Те саме, що вилаяти.

Значення в інших словниках

1. облаяти — обла́яти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. облаяти — ОБЛА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що ви́лаяти. — Краще гавкай, ніж виєш, проклята! — облаяв її [собаку] Кирило (Мирний, III, 1954, 126); Робітники шепталися по кутках, казали, що він грубий, різкий, підеш до нього, а він облає нізащо (Хижняк, Невгамовна, 1961, 8).  Словник української мови в 11 томах
3. облаяти — ОБЛА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм. Те саме, що ви́лаяти. – Краще гавкай, ніж виєш, проклята! – облаяв її [собаку] Кирило (Панас Мирний); Робітники шепталися по кутках, казали, що він грубий, різкий, підеш до нього, а він облає ні за що (А. Хижняк).  Словник української мови у 20 томах
4. облаяти — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. облаяти — Облаяти, -лаю, -єш гл. Разругать.  Словник української мови Грінченка