облисіти

ОБЛИСІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Утратити волосся, стати лисим.

Колись на цій голові буйно розвівався традиційний козацький оселедець, але тепер вона дуже облисіла (С. Добровольський);

Олекса .. хоч і не на багато старший за Миколу, а геть облисів, череп, як коліно (О. Гончар);

* Образно. – Це люди з тих кучерявих кармазинників у смокінгах, розум яких давно вже облисів (П. Колесник);

// перен. Те саме, що облі́зти¹.

Шапка облисіла.

2. перен. Позбутися рослинності, оголитися (про землю, схили і т. ін).

З Володимирської гірки було видно, як опали у воду .. мости через Дніпро, а там, де була Дарниця, облисіла земля (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. облисіти — облисі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. облисіти — -ію, -ієш, док. 1》 Утратити волосся, стати лисим. || перен. Те саме, що облізти I. 2》 перен. Позбутися рослинності, оголитися (про землю, схили і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. облисіти — Вилисювати, вилисіти, злисювати, злисіти, позлисіти, полисюватити, полисіти  Словник чужослів Павло Штепа
4. облисіти — ОБЛИСІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Утратити волосся, стати лисим. Колись на цій голові буйно розвівався традиційний козацький оселедець, але тепер вона дуже облисіла (Добр., Очак. розмир, 1965, 7); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
5. облисіти — ЛИСІ́ТИ (ставати лисим), ОБЛА́ЗИТИ розм., ОБЛІЗА́ТИ розм. рідше. — Док.: облисі́ти, полисі́ти, облі́зти. Голова його (пана) уже лисіла (Панас Мирний); Колись пишне Брунове волосся облізло, голова полисіла, спорожніли його кишені (А.  Словник синонімів української мови