облисіти
ОБЛИСІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Утратити волосся, стати лисим.
Колись на цій голові буйно розвівався традиційний козацький оселедець, але тепер вона дуже облисіла (Добр., Очак. розмир, 1965, 7);
*Образно. — Це люди з тих кучерявих кармазинників у смокінгах, розум яких давно вже облисів (Кол., Терен.., 1959, 292);
// перен. Те саме, що облі́зти¹.
Шапка облисіла.
2. перен. Позбутися рослинності, оголитися (про землю, схили і т. ін).
З Володимирської гірки було видно, як опали у воду.. мости через Дніпро, а там, де була Дарниця, облисіла земля (Панч, В дорозі, 1959, 304).
Словник української мови (СУМ-11)