облік
О́БЛІК, у, ч.
1. Засвідчення, встановлення наявності, з'ясування кількості чого-небудь.
Різне нафтове устаткування, що валялося скрізь без догляду й обліку, складалося в купи (О. Донченко);
Оргкомітет провів облік підготовлених до друку праць з історії природознавства і техніки (з наук.-попул. літ.).
2. Реєстрація людей із занесенням у відповідні списки для використання їх у якійсь справі, з'ясування їх наявності, переміщення і т. ін.
На Русі облік населення вели ще за ординських часів – щоб стягати данину (з наук.-попул. літ.);
На обліку – понад 650 тис. онкологічних хворих (із журн.);
Перебувати на партійному обліку;
Сектор обліку.
3. екон. Система реєстрації процесів якої-небудь діяльності в її кількісному і якісному виявах з метою спрямування, контролю і т. ін.
Введено в дію нову програму автоматизації бухгалтерського обліку (із журн.);
Механізовані такі трудомісткі процеси, як бухгалтерський облік реалізації, відпуску і надходження товарів (з газ.).
Става́ти / ста́ти на о́блік див. става́ти.
△ (1) Бухга́лтерський о́блік – виражена у грошовій формі система безперервного документального спостереження і контролю за діяльністю ланок господарства.
(2) Військо́вий о́блік – державна система обліку наявних та мобілізаційних у країні ресурсів.
Василеве начальство розуміло, що така “сімейність” не лише пошкодити не здатна, а необхідна для полковника, якого слід було б взагалі списати з військового обліку (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)