обліплювати
ОБЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. облі́плять; док., кого, що.
1. Пристаючи, прилипаючи, покривати кого-небудь, поверхню чогось з усіх боків.
Обліплює сталева тирса сильний магніт (Г. Епік);
Курява посіла на семінаристів, обліпила їм лиця (І. Нечуй-Левицький).
2. перен. Щільно облягати, обтягувати (про одяг).
Воно [плаття] обліпило її стан (Григорій Тютюнник);
// Щільно прилипати з усіх боків.
3. Покривати з усіх боків, по всій поверхні чим-небудь липким, клейким.
Вона рук не жаліла, обмазуючи та обліплюючи хату (Панас Мирний);
// розм. Приліплюючи, наклеюючи щось, покривати ним поверхню чого-небудь; обклеювати.
І всяких всячин накупили, Всі стіни ними обліпили (І. Котляревський);
Гафійка мусила нарізати з паперу нових козаків та квіток і обліпити ними стіни од божника аж до дверей (М. Коцюбинський).
4. перен. Насідаючи великою масою, покривати собою поверхню чого-небудь (про комах і т. ін.).
Мухи .. обліплювали чорними купками шматочки сахару (І. Нечуй-Левицький);
Бджоли обліплювали роями її [гречки] цвіти (Л. Мартович);
Мошка і комарі .. густо обліпили всю шерсть [ведмедя] (В. Гжицький);
// Рясно рости, покривати собою віти і т. ін. (про плоди, ягоди тощо).
Зелені здорові абрикоси густо обліплювали гілки (І. Нечуй-Левицький);
Цілі купи розкішних кетяг [кетягів] так і обліпили кущ, так і вгинають лозу під непомірною вагою (М. Коцюбинський).
5. перен., розм. Густо обступати з усіх боків, оточувати.
Глядачів було вже повно, а маленьке віконце каси ще обліплювали охочі потрапити на спектакль (Д. Ткач);
Народ обліпив зборню так тісно, що свити злились в одну суцільну лаву (М. Коцюбинський);
Дівчата, що обліпили акордеоніста, .. співали весільної (М. Руденко);
* Образно. Незчулися ви, як літа огорнули вас, обліпили клопоти (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)