облітати
ОБЛІТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док.
1. кого, що, навколо кого, чого. Літаючи, здійснювати рух по колу.
Тяжкі бомбовози йшли клинами, як журавлі, а між ними вилися бистрі маленькі срібнокрилі винищувачі, роблячи мертві петлі, облітаючи важку, навантажену динамітом ескадриллю з усіх боків навколо, охороняючи її від авіяції противника (І. Багряний);
– Учені двох супутників запустили в небо. Собака облетіла навколо Землі! (Є. Кравченко);
Почувши крякуху, вони [чирята] раптом повертають до озера, облітають озеро один раз, потім зникають за очеретами (Остап Вишня).
2. кого, що. Літати стороною, обминаючи кого-, що-небудь.
Те тіло, що впало від месницьких рук, Здаля облітає презирливий крук (М. Рильський);
Волох спочатку хотів облетіти грозу, але горизонт уже зник. З усіх боків небо було затягнуто сірою пеленою (В. Собко).
3. тільки док., що. Летячи, побувати по черзі в багатьох місцях, скрізь.
Ой брати, мені надайте Крила соколині: Облечу я край свій рідний Об одній годині (М. Старицький);
[Полковник:] Над Мадридом [були]. В Америці – переганяли літаки. Над Берліном, Плоєштами! І, взагалі, діду, облетіли майже всю планету (О. Довженко);
// перен., розм. Швидко обійти, об'їхати і т. ін. що-небудь.
Мов сизая голубонька, Село облетіла [княжна]. У всіх була, всіх бачила (Т. Шевченко).
4. кого, що, перен. Швидко поширюючись, ставати відомим багатьом, усім.
Чутка .. зразу облетіла усе місто (Панас Мирний);
Про Росію .. в нього [вчителя] було досить тьмяне уявлення як про країну, людність якої визначається фанатичною релігійністю .. Це призводило до курйозів, чутка про які миттю облітала всю гімназію (Б. Антоненко-Давидович);
По юнацьких піснях, що дзвенять, облітаючи світ, .. я вас, мої друзі, пізнаю (С. Голованівський).
5. Опадати з дерева, куща і т. ін. (про листя, плоди тощо).
З дерев облітало пожовкле листя (О. Гуреїв);
Облітає пух з тополі І лягає тихо долі (М. Рильський);
// Скидати з себе листя, пелюстки тощо (про дерева, кущі, квіти і т. ін.).
Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні й розкида кругом (В. Сосюра);
Облітала вишня. Стелила білоцвіт (Н. Рибак);
Ліс облітає. Не рання осінь (М. Шеремет);
// Плавно спадати додолу з поверхні чого-небудь.
Їздові не щадили батогів, піна клубками облітала з коней (О. Гончар);
* Образно. Тонка, хоч блискуча поволока легко набутої культури й товариської оглади облітала з нього, і світлійший князь виявляв первісні інстинкти підмосковського громила-кулачника (Б. Лепкий).
ОБЛІТА́ТИ², а́ю, а́єш, док., що.
Літаючи, побувати по черзі в багатьох місцях, скрізь.
– Я розкажу тобі: де був, Що бачив, що почув, – Я облітаю всі кутки... (Л. Глібов);
І дивується [бусел] без краю: Що тут робиться – не знаю. Цілий світ я облітав, А такого не видав (М. Стельмах);
О, хтів би я всі мови знать, Усі країни облітать (М. Рильський);
Облітав журавель Сто морів, сто земель, Облітав, обходив, Крила, ноги натрудив (П. Воронько);
// перен., розм. Швидко оббі́гати, об'ї́здити що-небудь.
Од радості і незчулась [Настя], як облітала трохи не всю Ришканівку і запросила всіх кумів (І. Нечуй-Левицький);
Ми не встигли ще як слід звикнути до палуби.., як на бриг перебіг із берега Сев. Не помітивши нас, він, як вихор, облітав усе судно (Ю. Яновський);
Молодій виховательці зниклий суб'єкт, мабуть, уявлявся крилатим, за її наполяганням автобусик уже облітав півсвіту, а тепер жене ось ще й на Комишанку (О. Гончар).
ОБЛІТА́ТИ³ див. облі́тувати.
Словник української мови (СУМ-20)