облітати

ОБЛІТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док.

1. кого, що, навколо кого, чого. Літаючи, здійснювати рух по колу.

Тяжкі бомбовози йшли клинами, як журавлі, а між ними вилися бистрі маленькі срібнокрилі винищувачі, роблячи мертві петлі, облітаючи важку, навантажену динамітом ескадриллю з усіх боків навколо, охороняючи її від авіяції противника (І. Багряний);

– Учені двох супутників запустили в небо. Собака облетіла навколо Землі! (Є. Кравченко);

Почувши крякуху, вони [чирята] раптом повертають до озера, облітають озеро один раз, потім зникають за очеретами (Остап Вишня).

2. кого, що. Літати стороною, обминаючи кого-, що-небудь.

Те тіло, що впало від месницьких рук, Здаля облітає презирливий крук (М. Рильський);

Волох спочатку хотів облетіти грозу, але горизонт уже зник. З усіх боків небо було затягнуто сірою пеленою (В. Собко).

3. тільки док., що. Летячи, побувати по черзі в багатьох місцях, скрізь.

Ой брати, мені надайте Крила соколині: Облечу я край свій рідний Об одній годині (М. Старицький);

[Полковник:] Над Мадридом [були]. В Америці – переганяли літаки. Над Берліном, Плоєштами! І, взагалі, діду, облетіли майже всю планету (О. Довженко);

// перен., розм. Швидко обійти, об'їхати і т. ін. що-небудь.

Мов сизая голубонька, Село облетіла [княжна]. У всіх була, всіх бачила (Т. Шевченко).

4. кого, що, перен. Швидко поширюючись, ставати відомим багатьом, усім.

Чутка .. зразу облетіла усе місто (Панас Мирний);

Про Росію .. в нього [вчителя] було досить тьмяне уявлення як про країну, людність якої визначається фанатичною релігійністю .. Це призводило до курйозів, чутка про які миттю облітала всю гімназію (Б. Антоненко-Давидович);

По юнацьких піснях, що дзвенять, облітаючи світ, .. я вас, мої друзі, пізнаю (С. Голованівський).

5. Опадати з дерева, куща і т. ін. (про листя, плоди тощо).

З дерев облітало пожовкле листя (О. Гуреїв);

Облітає пух з тополі І лягає тихо долі (М. Рильський);

// Скидати з себе листя, пелюстки тощо (про дерева, кущі, квіти і т. ін.).

Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні й розкида кругом (В. Сосюра);

Облітала вишня. Стелила білоцвіт (Н. Рибак);

Ліс облітає. Не рання осінь (М. Шеремет);

// Плавно спадати додолу з поверхні чого-небудь.

Їздові не щадили батогів, піна клубками облітала з коней (О. Гончар);

* Образно. Тонка, хоч блискуча поволока легко набутої культури й товариської оглади облітала з нього, і світлійший князь виявляв первісні інстинкти підмосковського громила-кулачника (Б. Лепкий).

ОБЛІТА́ТИ², а́ю, а́єш, док., що.

Літаючи, побувати по черзі в багатьох місцях, скрізь.

– Я розкажу тобі: де був, Що бачив, що почув, – Я облітаю всі кутки... (Л. Глібов);

І дивується [бусел] без краю: Що тут робиться – не знаю. Цілий світ я облітав, А такого не видав (М. Стельмах);

О, хтів би я всі мови знать, Усі країни облітать (М. Рильський);

Облітав журавель Сто морів, сто земель, Облітав, обходив, Крила, ноги натрудив (П. Воронько);

// перен., розм. Швидко оббі́гати, об'ї́здити що-небудь.

Од радості і незчулась [Настя], як облітала трохи не всю Ришканівку і запросила всіх кумів (І. Нечуй-Левицький);

Ми не встигли ще як слід звикнути до палуби.., як на бриг перебіг із берега Сев. Не помітивши нас, він, як вихор, облітав усе судно (Ю. Яновський);

Молодій виховательці зниклий суб'єкт, мабуть, уявлявся крилатим, за її наполяганням автобусик уже облітав півсвіту, а тепер жене ось ще й на Комишанку (О. Гончар).

ОБЛІТА́ТИ³ див. облі́тувати.