обметаний

ОБМЕ́ТАНИЙ, а, е,

1. Дієпр. пас. до обмета́ти.

Якщо додати, що вони [ковдри] ще й неякісно обметані, їхні краї зигзагоподібні, то у будь-кого піде мороз по шкірі (із журн.);

* Образно. Якась лагідна радість ворушилася біля серця дівчини, .. і навіть непривітні, грубо обметані зморшками очі Корнія Безбородька не руйнували її гадок (М. Стельмах).

2. у знач. прикм., розм. Який має великий життєвий досвід; бувалий.

Шенчик – бувала, обметана .. людина, сторожка, хитра й лукава (І. Кочерга).

Значення в інших словниках

1. обметаний — обме́таний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обметаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обметати. 2》 у знач. прикм., розм. Який має великий життєвий досвід; бувалий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обметаний — ОБМЕ́ТАНИЙ, а, е, 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обмета́ти. *Образно. Якась лагідна радість ворушилася біля серця дівчини, .. і навіть непривітні, грубо обметані зморшками очі Корнія Безбородька не руйнували її гадок (Стельмах, І, 1962, 148). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах
4. обметаний — ДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який має досвід у якійсь галузі праці, знань, у житті), ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОСВІДНИ́Й заст., СПОКУ́ШЕНИЙ заст.; БУВА́ЛИЙ, ТЕ́РТИЙ розм., БИ́ТИЙ розм., часто зі сл. жак, око, козир та ін., СТРІ́ЛЯНИЙ розм ., часто зі сл.  Словник синонімів української мови