обмолочувати
ОБМОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док.
1. що. Відділяти зерно, насіння від колосків, стручків і т. ін. молотінням.
Родючі землі простягаються від сіл вузькими смугами і так далеко, що селяни не везуть снопів до обійсть, а обмолочують їх у полі (Ю. Хорунжий);
В сінях Катерина обмолочувала снопи вівса (С. Чорнобривець);
Гуде машина, обмолочує жито (Б. Харчук).
2. перев. док., кого, розм. Помолотити все у кого-небудь.
І обжала, і обмолотила [удова] людей, а впала осінь – із прядивом упорує (А. Головко);
Антон кожної весни за віз гною Хомаху обсіє, влітку обкосить, восени обмолотить (С. Чорнобривець).
3. тільки док., кого, перен., розм. Дуже побити.
Левкові чи не вперше за все парубкування стало чогось тоскно. Чи не обмолотити Юрка, мов сніп? Не він же перший прийшов до Христини! (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)