обмотувати
ОБМО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. що. Покривати щось з усіх боків, щільно обгортаючи, обвиваючи чим-небудь; обкутувати.
Черевики його розлізлися, Фелікс обмотував ноги йому папером і обв'язував бинтами (Ю. Яновський);
Приносить [мати] .. гусяче сало і ним до колін змащує роздуті колоди ніг, після обмотує чистим льняним полотном (М. Стельмах);
В окрему яму .. склали [опришки] здобуту зброю, змазавши її перед тим овечим лоєм і обмотавши сіном (В. Гжицький);
// спец. Накладати обмотку (1, 2 знач.).
В .. цеху обмотують “ніжні” дроти, призначені для радіоапаратури (з газ.).
2. що. Обводити що-небудь кругом чимось витким; обкручувати, обв'язувати.
Іван зірвався й обмотав тою липчицею Олександрі шию (М. Коцюбинський);
Пообідавши, поліз [Павло] між горшки, вибрав глечика, обмотав його мотузкою за шийку так, як ото обмотують мазницю (Григорій Тютюнник);
// Обплітати що-небудь собою (про виткі рослини); обвивати.
Хміль вхопився за стовбур високої верби, обмотав її, в'язкою впав на вишню (І. Нечуй-Левицький).
3. кого, перен., розм. Підкоряючи своєму впливові, прихиляти до себе кого-небудь.
Артем Петрович .. відчув, як, неначе павутиною, гість обмотує його своєю улесливою ввічливістю (А. Хижняк);
// Хитрощами вводити в оману; обдурювати.
– Я знаю закони.., знаю людей .. і вмію так зручно обмотати їх, що вони тілько зіпають у моїх сітках (І. Франко);
Язиком своїм обмотає [Домніка] кождого (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)