обнадійливий

ОБНАДІ́ЙЛИВИЙ, а, е, розм.

Який подає, вселяє надію на що-небудь.

На підгірній дорозі змайнуло враз могутнє світло прожектора .. Подавав комусь умовний знак, вістку якусь обнадійливу чи пересторогу (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. обнадійливий — обнаді́йливий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. обнадійливий — -а, -е, розм. Який подає, вселяє надію на що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обнадійливий — ОБНАДІ́ЙЛИВИЙ, а, е, розм. Який подає, вселяє надію на що-небудь. На підгірній дорозі змайнуло враз могутнє світло прожектора.. Подавав комусь умовний знак, вістку якусь обнадійливу чи пересторогу (Гончар, Циклон, 1970, 197).  Словник української мови в 11 томах