Словник української мови в 11 томах

обнадійливий

ОБНАДІ́ЙЛИВИЙ, а, е, розм. Який подає, вселяє надію на що-небудь.

На підгірній дорозі змайнуло враз могутнє світло прожектора.. Подавав комусь умовний знак, вістку якусь обнадійливу чи пересторогу (Гончар, Циклон, 1970, 197).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. обнадійливий — обнаді́йливий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. обнадійливий — -а, -е, розм. Який подає, вселяє надію на що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обнадійливий — ОБНАДІ́ЙЛИВИЙ, а, е, розм. Який подає, вселяє надію на що-небудь. На підгірній дорозі змайнуло враз могутнє світло прожектора .. Подавав комусь умовний знак, вістку якусь обнадійливу чи пересторогу (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах