обнова

ОБНО́ВА, и, ж., розм.

Нова, щойно придбана, пошита, подарована і т. ін. річ (перев. про одяг, взуття).

На Великдень .. діти Грались собі крашанками Та й стали хвалитись Обновами (Т. Шевченко);

При боці [у хлопця] .. обнова: шабелька поблискує (О. Гончар);

Фрося зняла з рукава якусь білу ниточку; було видно, що вона бережно ставиться до своєї обнови (О. Гуреїв).

Значення в інших словниках

1. обнова — обно́ва іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. обнова — [обнова] -вие, д. і м. -в'і  Орфоепічний словник української мови
3. обнова — -и, ж., розм. Нова, щойно придбана, пошита, подарована і т. ін. річ (перев. про одяг, взуття).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обнова — ОБНО́ВА, и, ж., розм. Нова, щойно придбана, пошита, подарована і т. ін. річ (перев. про одяг, взуття). На великдень.. діти Грались собі крашанками Та й стали хвалитись Обновами (Шевч., II, 1963, 220); При боці [у хлопця] ..  Словник української мови в 11 томах
5. обнова — Обно́ва, -ви; -но́ви, обно́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. обнова — Обно́ва, -ви ж. 1) Обнова, обновка. Чого се тобі так треба сорочки тії? — Обнови заманулось. МВ. (О, 1862. І. 89). 2) Откидной воротник шубы. Гол. Од. 17, 76.  Словник української мови Грінченка