обожатель

ОБОЖА́ТЕЛЬ, я, с., рідко.

Те саме, що обо́жнювач.

Була се невеличка, дрібненька осібка.., вічно занята собою, своїм туалетом, своїми канарками, своїми обожателями (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. обожатель — обожа́тель іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. обожатель — Закоханець, залицяльник, захопленець  Словник чужослів Павло Штепа
3. обожатель — ОБОЖА́ТЕЛЬ, я, с., рідко. Те саме, що обо́жнювач. Була се невеличка, дрібненька осібка.., вічно занята собою, своїм туалетом, своїми канарками, своїми обожателями (Фр., III, 1950, 153).  Словник української мови в 11 томах