оборотний
ОБОРО́ТНИЙ, а, е.
1. Здатний діяти то в одному, то в іншому, зворотному напрямі (про машини, механізми).
Розробляється новий у вітчизняній практиці оборотний насос (з наук.-попул. літ.);
Наша промисловість почала випускати гірські трактори ДТ-57, обладнані навісними оборотними плугами і культиваторами (з наук.-попул. літ.).
2. екон. Який перебуває в обороті (у 2, 7 знач.), в обігу або признач. для обороту.
Основним моментом практичного проведення бюджетних начал в життя є перехід до створення оборотних фондів для всієї державної промисловості і окремих галузей її (з наук. літ.);
Наприкінці кожного місяця збирається на складах величезна кількість готової продукції, що, звичайно, уповільнює оборотність оборотних коштів (з газ.);
Нестача власних оборотних коштів компенсується за рахунок валового доходу і кредиту банку (з газ.).
3. спец. Який може одночасно відбуватися, розвиватися в протилежних напрямах (про хімічні реакції, фізичні явища тощо).
Багато різних перетворень відбувається з елементарними частинками, але ці реакції оборотні, вони йдуть в прямому і зворотному напрямах (з наук.-попул. літ.);
Оборотний процес.
4. спец. Який має властивість після перетворення повертатися до вихідного стану.
Зворотну ампулу [хімотрона], виявилося, дуже легко перетворити на оборотну (з наук.-попул. літ.);
Оборотна плівка.
5. спец. Признач. для повороту при русі туди і назад, зв'язаний з круговим рухом.
Словник української мови (СУМ-20)