оборіг
ОБОРІ́Г, ро́гу, ч.
Споруда на чотирьох стовпах із рухомим дашком для зберігання сіна, збіжжя і т. ін.
Його оборіг стоїть .. далеко на горі, треба сіно здалека носити (О. Кобилянська);
Сіно зберігають .. в оборозі – простій споруді з чотирьох стовпів, над якими пересувний солом'яний дашок (з наук.-попул. літ.);
// Дашок такої споруди.
Каже ґазда до людей: “Люди добрі, .. під оборогом у мене повна бочка тютюну!” (з переказу);
Спати пішли всі під оборіг на сіно (Ірина Вільде);
// Кількість сіна, що вміщується у такій споруді; стіжок.
Штефан у лісі вичистив таке поле, що три обороги сіна можна на нім накосити (з казки).
Словник української мови (СУМ-20)