оборіг
ОБОРІ́Г, ро́гу, ч., с. г. Повітка на чотирьох стовпах для зберігання сіна, збіжжя і т. ін.
Його оборіг стоїть.. далеко на горі, треба сіно здалека носити (Коб., III, 1956, 441);
Спати пішли всі під оборіг на сіно (Вільде, Сестри.., 1958, 7);
// Кількість сіна, що вміщується під такою повіткою; стіжок.
Штефан у лісі вичистив таке поле, що три обороги сіна можна на нім накосити (Укр.. казки, 1957, 312).
Словник української мови (СУМ-11)