обпарювати
ОБПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПА́РИТИ, рю, риш, док., кого, що.
Те саме, що обшпа́рювати.
Як нагрів [хлопець] окріп, як линув туди в діжку, – в ту, де піп сидить під вовною, – обпарив попа, а сам мерщій на поле (з казки);
Все життя працював [Василь], обпарив руку, а той Хаїм Рамлер, власник фабрики, навіть не хотів дати грошей на ліки (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)