обпарювати

ОБПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПА́РИТИ, рю, риш, док., перех. Те саме, що обшпа́рювати.

Як нагрів [хлопець] окріп, як линув туди в діжку, — в ту, де піп сидить під вовною, — обпарив попа, а сам мерщій на поле (Укр.. казки, 1951, 383);

Все життя працював [Василь], обпарив руку, а той Хаїм Рамлер, власник фабрики, навіть не хотів дати грошей на ліки (Ірчан, ІІ, 1958, 59).

Значення в інших словниках

1. обпарювати — обпа́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обпарювати — -юю, -юєш, недок. обпарити, -рю, -риш, док., перех. Те саме, що обшпарювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обпарювати — ОБПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПА́РИТИ, рю, риш, док., кого, що. Те саме, що обшпа́рювати. Як нагрів [хлопець] окріп, як линув туди в діжку, – в ту, де піп сидить під вовною, – обпарив попа, а сам мерщій на поле (з казки); Все життя працював [Василь]...  Словник української мови у 20 томах
4. обпарювати — ОБВАРИ́ТИ (облити окропом; обпекти окропом, гарячою парою тощо), ОБПА́РИТИ (ОПА́РИТИ рідше), ПОПА́РИТИ, ОБШПА́РИТИ (ОШПА́РИТИ) розм., ПРОШПА́РИТИ рідше, СПА́РИТИ рідше; ЗВАРИ́ТИ рідше (тільки про частини тіла). — Недок.  Словник синонімів української мови
5. обпарювати — Обпа́рювати, -па́рюю, -па́рюєш; обпа́рити, -па́рю, -па́риш; обпа́р, -па́рте і опа́рювати, опа́рити опа́рювати і обпа́рювати, -рюю, -рюєш; о(б)па́рити, -парю, -па́риш, -па́рять; о(б)па́р, -па́рте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. обпарювати — Обпарювати, -рюю, -єш сов. в. обпарити, -рю, -риш, гл. Опаривать, опарить.  Словник української мови Грінченка