обпиватися
ОБПИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБПИ́ТИСЯ, обіп'ю́ся, обіп'є́шся, док., розм.
Надміру напиватися, завдаючи собі шкоди.
Одні [бджоли] лазили по кориту, другі сиділи на соломинках і, видно – обпившись, порозправляли крила (Панас Мирний);
* У порівн. – От-то здулася глина [на стінах], неначе худобина обпившись, – думала вона (М. Коцюбинський);
// Надміру, дуже багато випивати хмільного.
– Я обпиваюся в ці дні, – хвалився Хома товаришам. – Не можу нікому відмовити, від кожного п'ю! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)