обпиватися
ОБПИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБПИ́ТИСЯ, обіп’ю́ся, обіп’є́шся, док., розм. Надміру напиватися, завдаючи собі шкоди.
Одні [бджоли] лазили по кориту, другі сиділи на соломинках і, видно — обпившись, порозправляли крила (Мирний, І, 1954, 281);
*У порівн. — От-то здулася глина [на стінах], неначе худобина обпившись, — думала вона (Коцюб., І, 1955, 47);
// Надміру, дуже багато випивати хмільного.
— Я обпиваюся в ці дні, — хвалився Хома товаришам. — Не можу нікому відмовити, від кожного п’ю! (Гончар, III, 1959, 423).
Словник української мови (СУМ-11)