обпинати
ОБПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБП'ЯСТИ́, ОБІП'Я́СТИ, ОБІПНУ́ТИ, обіпну́, обіпне́ш, док., кого, що, розм.
1. Завішувати, покривати чим-небудь зверху і з боків.
* Образно. Сумною, чорною завісою обіп'яло всенький Донбас (Остап Вишня);
// Обтягувати, розправляти кругом.
Мотря не думає тепер про те, щоб відривати гіпюр з тої золотисто-рожевої сукенки, її пальці трохи тремтять, коли вона обпинає на собі заржавілі стальки (Ірина Вільде).
2. Щільно облягати, охоплювати кого-, що-небудь (про одяг).
Плаття було тепер тісне на неї, обпинало її (І. Сенченко);
Тугий чорний шовк стомлено обпинав її коліна (П. Загребельний);
* Образно. Обіп'яв мене з усіх боків осокір, шумить, шарудить (І. Вирган).
Словник української мови (СУМ-20)