обпинати
ОБПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБП'ЯСТИ́, ОБІП'Я́СТИ, ОБІПНУ́ТИ, обіпну́, обіпне́ш, док., кого, що, розм.
1. Завішувати, покривати чим-небудь зверху і з боків.
* Образно. Сумною, чорною завісою обіп'яло всенький Донбас (Остап Вишня);
// Обтягувати, розправляти кругом.
Мотря не думає тепер про те, щоб відривати гіпюр з тої золотисто-рожевої сукенки, її пальці трохи тремтять, коли вона обпинає на собі заржавілі стальки (Ірина Вільде).
2. Щільно облягати, охоплювати кого-, що-небудь (про одяг).
Плаття було тепер тісне на неї, обпинало її (І. Сенченко);
Тугий чорний шовк стомлено обпинав її коліна (П. Загребельний);
* Образно. Обіп'яв мене з усіх боків осокір, шумить, шарудить (І. Вирган).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обпинати — обпина́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- обпинати — -аю, -аєш, недок., обп'ясти, обіп'ясти і обіпнути, обіпну, обіпнеш, док., перех., розм. 1》 Завішувати, покривати чим-небудь зверху і з боків. || Обтягувати, розправляти кругом. 2》 Щільно облягати, охоплювати кого-, що-небудь (про одяг). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обпинати — ОБПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБП’ЯСТИ́¹, ОБІП’Я́СТИ і ОБІПНУ́ТИ, обіпну́, обіпне́ш, док., перех., розм. 1. Завішувати, покривати чим-небудь зверху і з боків. *Образно. Словник української мови в 11 томах
- обпинати — ОБЛЯГА́ТИ (про одяг, взуття — щільно прилягати до тіла з усіх боків), ОБТЯГУВАТИ, ОБТЯГА́ТИ, ОБХО́ПЛЮВАТИ (ОХО́ПЛЮВАТИ), ОБІЙМА́ТИ, ОБПИНА́ТИ, ОБЛИПА́ТИ, ОБЛІ́ПЛЮВАТИ, ПРИСТАВА́ТИ, ОБХВА́ЧУВАТИ розм.; ОБТИСКА́ТИ, ОБТИ́СКУВАТИ, ОБЖИМА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
- обпинати — Обпина́ти, -на́ю, -на́єш; об(і)п’я́сти́ і обіпну́ти, обіпну́, обі́пнеш; об(і)п’я́в, об(і)п’я́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обпинати — Обпина́ти, -на́ю, -єш сов. в. обіп'ясти, -пну, -неш, гл. Опяливать, опялить, обтягивать, обтянуть, покрывать, покрыть. — хвартух, попередник. Надѣвать, надѣть передникъ. Ой фартушок обіп'яла, чоботоньки вбула. Гол. I. 59. Словник української мови Грінченка