образливий
ОБРА́ЗЛИВИЙ, а, е.
1. Який завдає образи; який виражає або містить у собі образу.
О. Артемій і Сусана Уласівна неначе ще виразніше почули в просторій світлиці образливу фразу (І. Нечуй-Левицький);
Майже образливим жестом кинувся [літній чоловік] підтримати стремено, та Косінський сам зловив його з-під рук чоловіка (Іван Ле);
Визнав [суд] підполковника Красовського винним: .. в зберіганні у себе творів образливого .. характеру (із журн.).
2. Який легко ображається, чутливий до образи.
– Ти, бачу, й досі сердишся? Я не знав, що ти така образлива (Панас Мирний);
Конфліктні ситуації в сім'ї, школі, на роботі можуть спричинити хворобливі зміни в психіці: людина стає .. мовчазною, занадто образливою (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)