образливий

обра́зливий

-а, -е.

1》 Який завдає образи, який виражає або містить образу.

2》 Який легко ображається, чутливий до образи.

Значення в інших словниках

1. образливий — (який завдає образи) вразливий, прикрий, кривдний, (болісно відчуває образу) недоторканний.  Словник синонімів Полюги
2. образливий — обра́зливий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. образливий — (вираз) кривдний, зневажливий, уразливий, пашквільний; (легко ображуваний, хто) недоторканий, діткливий.  Словник синонімів Караванського
4. образливий — ОБРА́ЗЛИВИЙ, а, е. 1. Який завдає образи, який виражає або містить у собі образу. О. Артемій і Сусана Уласівна неначе ще виразніше почули в просторій світлиці образливу фразу (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. образливий — ОБРА́ЗЛИВИЙ, а, е. 1. Який завдає образи; який виражає або містить у собі образу. О. Артемій і Сусана Уласівна неначе ще виразніше почули в просторій світлиці образливу фразу (І.  Словник української мови у 20 томах
6. образливий — ДОШКУ́ЛЬНИЙ (про слово, висловлення — який глибоко вражає, ображає, сильно діє на когось у негативному плані), ДІТКЛИ́ВИЙ (ДОТКЛИ́ВИЙ), БЕЗПОЩА́ДНИЙ, В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ), ЇДКИ́Й, ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ, УЩИ́ПЛИВИЙ, РІЗКИ́Й, ХЛЬОСТКИ́Й...  Словник синонімів української мови
7. образливий — Обра́зливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. образливий — Образли́вий, -а, -е 1) Оскорбительный. 2) Обидчивый.  Словник української мови Грінченка