образок
ОБРАЗО́К, зка́, ч.
1. Зменш. до о́браз² 1.
Там, де звичайно по хатах висять образки святих, побачив я серед стіни .. на дощечці .. почорнілу від диму товпку [щіпку] солі (І. Франко);
Мати обняла дітей, надівши їм невеличкі образки на шию (О. Довженко).
2. спец. Невеликий художній твір (перев. прозовий), побудований на матеріалі якогось конкретного життєвого факту чи події.
Новелу свою, чи краще образок з життя молдаван, почав уже (М. Коцюбинський);
Мені .. одразу дали роль Тимоша у чудовому образку С. Васильченка “На перші гулі” (В. Минко).
3. заст. Малюнок, картинка.
– Чи вам більш до сподоби книжечки з образками? В мене такі є книжечки з образками (Марко Вовчок);
– А тоді віддав [парубок] мені той образок, що малював, – і пішов (Ю. Яновський);
* Образно. В голові .. тисячі образків, уривків пережитого і побаченого за день (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)