образотворчий
ОБРАЗОТВО́РЧИЙ, а, е.
Який формує, створює образи (див. о́браз¹ 2).
Ім'я Олександра Довженка називається з величезною повагою як режисера-вчителя, що збагатив образотворчі засоби кіномистецтва (із журн.);
Драматична поема “Свіччине весілля” відзначається багатством образотворчих форм (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)