образотворчий

ОБРАЗОТВО́РЧИЙ, а, е. Який формує, створює образи ( див. о́браз¹ 2).

Ім’я Олександра Довженка називається з величезною повагою як режисера-вчителя, що збагатив образотворчі засоби кіномистецтва (Вітч., 2, 1965, 181);

З різнокольорових качалочок утворюють складні декоративні і навіть образотворчі композиції (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 69).

◊ Образотво́рче мисте́цтво — мистецтво, що втілює художні образи на площині та в просторі (живопис, графіка, скульптура і т. ін.).

Українське образотворче мистецтво розквітло й зміцніло під живлющими проміннями ідей російських передвижників (Рильський, ІІІ, 1959, 23);

На широкій виставці образотворчого мистецтва буде представлено 400 творів живопису, 600 графічних робіт, 200 скульптур та 3000 робіт майстрів народної творчості і прикладного мистецтва (Рад. Укр., 12.XII 1960, 2).

Значення в інших словниках

1. образотворчий — образотво́рчий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. образотворчий — (засіб) мистецький, артистичний, сов. художній.  Словник синонімів Караванського
3. образотворчий — -а, -е. Який формує, створює образи (див. образ I 2)). Образотворче мистецтво — мистецтво, що втілює художні образи на площині та в просторі (живопис, графіка, скульптура і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. образотворчий — ОБРАЗОТВО́РЧИЙ, а, е. Який формує, створює образи (див. о́браз¹ 2). Ім'я Олександра Довженка називається з величезною повагою як режисера-вчителя, що збагатив образотворчі засоби кіномистецтва (із журн.  Словник української мови у 20 томах
5. образотворчий — Образотво́рчий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)