образотворчий

образотво́рчий

-а, -е.

Який формує, створює образи (див. образ I 2)).

Образотворче мистецтво — мистецтво, що втілює художні образи на площині та в просторі (живопис, графіка, скульптура і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. образотворчий — образотво́рчий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. образотворчий — (засіб) мистецький, артистичний, сов. художній.  Словник синонімів Караванського
3. образотворчий — ОБРАЗОТВО́РЧИЙ, а, е. Який формує, створює образи ( див. о́браз¹ 2). Ім’я Олександра Довженка називається з величезною повагою як режисера-вчителя, що збагатив образотворчі засоби кіномистецтва (Вітч.  Словник української мови в 11 томах
4. образотворчий — ОБРАЗОТВО́РЧИЙ, а, е. Який формує, створює образи (див. о́браз¹ 2). Ім'я Олександра Довженка називається з величезною повагою як режисера-вчителя, що збагатив образотворчі засоби кіномистецтва (із журн.  Словник української мови у 20 томах
5. образотворчий — Образотво́рчий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)