обрамування
ОБРАМУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. обрамува́ти.
2. Те саме, що обра́млення 2, 3.
Елегантний котелок і оксамитовий комір пальмерстона дуже личили мсьє Енно: його чорні вусики стрілочками виглядали в такому обрамуванні особливо задерикувато і мужньо (Ю. Смолич);
Вони [горельєфи] .. за композицією ритмічні і добре читаються на фоні стінки й орнаментального обрамування (з наук. літ.);
Це визначило композицію твору, що має авторське обрамування і центральну розповідну частину – виклад промови селянина (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)