обраниця
ОБРА́НИЦЯ, і, ж.
Жін. до обра́нець.
На світі існують тисячі звабливих, похітливих Ксан, але існують і інші, чудесні, як мрія, дівчата, і серед них мусить бути його єдина обраниця (П. Колесник);
Я вибрала Долю собі сама. І що зі мною станеться, – у мене жодних претенсій [претензій] нема до Долі – моєї обраниці (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)