обраховуватися
ОБРАХО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБРАХУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. на чому, рідко з чим. Помилятися при підрахунку; неправильно підраховувати, перев. на шкоду собі.
Одної п'ятниці він, видно, обрахувався з касою (І. Франко);
Цифри до плану він вводив з пересторогою, щоб, боронь Боже, на чомусь не обрахуватись (П. Оровецький).
2. з ким, рідко. Те саме, що розрахо́вуватися.
– Ну, годі, годі, не журіться, – почав батюшка .. – Чи ви вже справді думаєте, що я такий жила? Ось приходьте сього вечора, то ми з вами обрахуємось, а завтра й поїдете (Леся Українка);
Коли ж хотіла [мати] взяти від неї гроші і йти до пані обрахуватися, Гінда сказала, що вона сама піде до пані і з нею обрахується (Н. Кобринська).
3. тільки недок. Пас. до обрахо́вувати.
Скасовано обов'язкову сплату авансових місячних внесків з податку на прибуток. При цьому податок на прибуток обраховується щоквартально наростаючим підсумком (з наук. літ.);
Значної шкоди книгозбірня не зазнала. Збитки обраховуються в 30 тисяч гривень (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)