обрублений
ОБРУ́БЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обруби́ти.
Шоу переконливо продемонструвало одне – чим далі, тим складніше буде триматися за вже обрублені кінці, експлуатувати ностальгію та викликати заклинаннями хоч які тіні минулого – невдовзі їх просто не впізнають (з газ.);
// у знач. прикм.
Ой у полі криниченька обрубленая (П. Чубинський);
За наявності оклюзії культя судини виглядає обрубленою, із заокругленим або конічним кінцем (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)