обряджений

ОБРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обряди́ти.

Зверху на бочці красуються загримовані дівчатка, обряджені в білих русалок, у вінках та стрічках (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. обряджений — обря́джений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. обряджений — [обр’аджеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. обряджений — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до обрядити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обряджений — ОБРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обряди́ти. Зверху на бочці красуються загримовані дівчатка, обряджені в білих русалок, у вінках та стрічках (Гончар, Новели, 1949, 117).  Словник української мови в 11 томах