обряджений

обря́джений

-а, -е, розм.

Дієприкм. пас. мин. ч. до обрядити.

Значення в інших словниках

1. обряджений — обря́джений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. обряджений — [обр’аджеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. обряджений — ОБРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обряди́ти. Зверху на бочці красуються загримовані дівчатка, обряджені в білих русалок, у вінках та стрічках (Гончар, Новели, 1949, 117).  Словник української мови в 11 томах
4. обряджений — ОБРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обряди́ти. Зверху на бочці красуються загримовані дівчатка, обряджені в білих русалок, у вінках та стрічках (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах