обріз
ОБРІ́З¹, у, ч.
1. Місце, по якому обрізується або обрізано що-небудь.
При правильному різанні і доброму стані ножиць лінія обрізу на деталі повинна бути гладенькою і без задирок (з навч. літ.);
Намічено підвищити якість розливання сталі, ретельно контролювати обрізи (з газ.).
2. буд. Виступ стіни по горизонталі.
В її руках спритно мелькає кельма, цегла одна за одною лягає по обрізу стіни (з газ.).
3. Обрізаний край (книжки, картону і т. ін.); крайка, ребро.
Вони [книжки] розкидані скрізь і в різних кутках виблискують .. барвистістю обрізів (з газ.);
Обріз фотографії.
○ (1) В обрі́з чого, рідше кого – ледве вистачає, дуже мало чогось, когось.
– Людей не вистачає, тракторів мало, насіння в обріз (В. Кучер);
– Часу в обріз... – Батальйонний комісар, чути, через силу долає одишку [задишку] (Н. Тихий);
– Грошей в обріз. Вся надія на буряки (М. Руденко);
І грошей саме в обріз, і квартира .. тісненька (Н. Рибак);
Води на території республіки в обріз (з газ.);
– Їхати йому далеко, – продовжував Умган, – а оленів у нього в обріз (І. Багмут).
ОБРІ́З², а, ч.
Гвинтівка з укороченим стволом і прикладом.
Ілько згарячу пальнув із обріза – сам не знав, чи туди, чи вгору (А. Головко);
По селах і хуторах темними осінніми ночами лунали постріли з обрізів (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)