обсмоктаний
ОБСМО́КТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обсмокта́ти;
// у знач. прикм.
Із столу обов'язково що-небудь падало: або ложка.., або обсмоктана куряча кісточка (Григорій Тютюнник);
* Образно. – Тисячі років збирало болото вершки чорнозему .. А ми на .. обсмоктаних горбах рослину мучимо (І. Волошин).
2. у знач. прикм., перен., розм. Виснажений, змарнілий; захирілий.
Довга обсмоктана людина ходила по кабінету і щось говорила (Іван Ле);
Він скидає шапку, розстібає кожушок. Худе, обсмоктане обличчя і неспокійні очі (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)