обстоювати
ОБСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док.
1. кого, що. Захищати, боронити від кого-, чого-небудь.
[Маруся:] Спасибі тобі, Хомо, .. ти один не відцурався нас, один нас обстоюєш (М. Старицький);
Діти .. не дуже гарно обходилися з сиротою, а надто ще за те, що він не давав наплювати собі в кашу, сам себе обстоював (М. Коцюбинський);
Прямували завтрашні солдати у невідоме – битись за ці простори, життям обстоювати ті світи, без яких не можна прожити людям, як серцю без крові (М. Стельмах);
Він .. гнівався і на Яроша, що той не зумів обстояти його права на поле (Д. Бедзик);
// за кого, заст. Стояти.
Подавали один одному слово не розлучатися, щиро гуртом за кожного обстоювати (Б. Грінченко).
2. що і з інфін. Відкидаючи заперечення, добиватися визнання, виконання чого-небудь; наполягати на чомусь.
Лобода .. не заперечував проти переходу через Сулу, але категорично обстоював не палити мости (Іван Ле);
Зіна просто не хоче зрозуміти його, – інакше вона не обстоювала б своєї помилки (О. Гуреїв);
Навіть у найскладніший період становлення української поезії М. Рильський твердо обстоював збереження традицій класичної літератури і в галузі форми (з наук. літ.).
3. при чому, заст., рідко. Зупинятися на чому-небудь для докладнішого розгляду (питання, теми і т. ін.).
Поет зважив не обстоювати при сій темі (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)