обстоювати
ОБСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док.
1. перех. Захищати, боронити від кого-, чого-небудь.
[Маруся:] Спасибі тобі, Хомо, ..ти один не відцурався нас, один нас обстоюєш (Стар., Вибр., 1959, 271);
Діти.. не дуже гарно обходилися з сиротою, а надто ще за те, що він не давав наплювати собі в кашу, сам себе обстоював (Коцюб., І, 1955, 441);
Прямували завтрашні солдати у невідоме — битись за ці простори, життям обстоювати ті світи, без яких не можна прожити людям, як серцю без крові (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 520);
Він.. гнівався і на Яроша, що той не зумів обстояти його права на поле (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 85);
// неперех., за кого, заст. Стояти.
Подавали один одному слово не розлучатися, щиро гуртом за кожного обстоювати (Гр., II, 1963, 385).
2. перех. Відкидаючи заперечення, добиватися визнання, виконання чого-небудь; наполягати на чомусь.
Лобода.. не заперечував проти переходу через Сулу, але категорично обстоював не палити мости (Ле, Україна, 1940, 357);
Зіна просто не хоче зрозуміти його, — інакше вона не обстоювала б своєї помилки (Гур., Життя.., 1954, 296);
Навіть у найскладніший період становлення української поезії М. Рильський твердо обстоював збереження традицій класичної літератури і в галузі форми (Рад. літ-во, 2, 1963, 47);
// неперех., при чому, заст., рідко. Зупинятися на чому-небудь для докладнішого розгляду (питання, теми і т. ін.).
Поет зважив не обстоювати при сій темі (Л. Укр., III, 1952, 701).
Словник української мови (СУМ-11)