обстоювати
ОБСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док.
1. перех. Захищати, боронити від кого-, чого-небудь.
[Маруся:] Спасибі тобі, Хомо, ..ти один не відцурався нас, один нас обстоюєш (Стар., Вибр., 1959, 271);
Діти.. не дуже гарно обходилися з сиротою, а надто ще за те, що він не давав наплювати собі в кашу, сам себе обстоював (Коцюб., І, 1955, 441);
Прямували завтрашні солдати у невідоме — битись за ці простори, життям обстоювати ті світи, без яких не можна прожити людям, як серцю без крові (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 520);
Він.. гнівався і на Яроша, що той не зумів обстояти його права на поле (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 85);
// неперех., за кого, заст. Стояти.
Подавали один одному слово не розлучатися, щиро гуртом за кожного обстоювати (Гр., II, 1963, 385).
2. перех. Відкидаючи заперечення, добиватися визнання, виконання чого-небудь; наполягати на чомусь.
Лобода.. не заперечував проти переходу через Сулу, але категорично обстоював не палити мости (Ле, Україна, 1940, 357);
Зіна просто не хоче зрозуміти його, — інакше вона не обстоювала б своєї помилки (Гур., Життя.., 1954, 296);
Навіть у найскладніший період становлення української поезії М. Рильський твердо обстоював збереження традицій класичної літератури і в галузі форми (Рад. літ-во, 2, 1963, 47);
// неперех., при чому, заст., рідко. Зупинятися на чому-небудь для докладнішого розгляду (питання, теми і т. ін.).
Поет зважив не обстоювати при сій темі (Л. Укр., III, 1952, 701).
Значення в інших словниках
- обстоювати — обсто́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обстоювати — Стояти за, ОБОРОНЯТИ; (свій погляд) стояти <�наполягати> на своєму. Словник синонімів Караванського
- обстоювати — див. допомагати; захищати Словник синонімів Вусика
- обстоювати — -юю, -юєш, недок., обстояти, -ою, -оїш, док. 1》 перех. Захищати, боронити від кого-, чого-небудь. || неперех., за кого, заст. Стояти. 2》 перех. Відкидаючи заперечення, домагатися визнання, виконання чого-небудь; наполягати на чомусь. || неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обстоювати — Боронити, обороняти, оборонити, пообороняти, вимагати, вимогти, повимагати, голосити, виголошувати, виголосити, повиголошувати, наголошувати, наголосити, понаголошувати, оголошувати, оголосити, пооголошувати, проголошувати, проголосити... Словник чужослів Павло Штепа
- обстоювати — ОБСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док. 1. кого, що. Захищати, боронити від кого-, чого-небудь. [Маруся:] Спасибі тобі, Хомо, .. ти один не відцурався нас, один нас обстоюєш (М. Старицький); Діти .. Словник української мови у 20 томах
- обстоювати — ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що... Словник синонімів української мови
- обстоювати — Обсто́ювати, -сто́юю, -сто́юєш; обсто́яти, -то́ю, -то́їш за кого, за що або кого що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)