обстукувати
ОБСТУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСТУ́КАТИ, аю, аєш, док.
1. що. Стукати по поверхні в багатьох місцях, усюди.
Узяв [Микола] залізний ломик і почав обстукувати стіни, стелю, перевіряючи, чи не відірветься під час роботи якийсь шматок (Д. Ткач);
Коли брусок встановлять і легенько затиснуть в лещатах, його треба обстукати .. молотком, після чого вже можна до кінця затиснути його лещатами (з навч. літ.).
2. що з чого. Стукаючи об що-небудь, струшувати сніг, багно і т. ін.
Хлопець, обстукуючи з чобіт сніг, пожалкував: – Була позавчора пороша... і не пощастило за ділами попоходити з рушницею (Л. Смілянський).
3. кого, що, мед. Досліджувати, визначати стан внутрішніх органів за звуками, утворюваними легким постукуванням молоточка чи пальців по тілу.
Лікарка його обстукала й за руку одвела до поліклініки (Ю. Яновський);
Лікар, обстукавши мене молоточком, сказав: – Хочете, батечку, бути здоровим, шукайте роботу на полі (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)