обстукувати

ОБСТУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСТУ́КАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Стукати по поверхні в багатьох місцях, усюди.

Узяв [Микола] залізний ломик і почав обстукувати стіни, стелю, перевіряючи, чи не відірветься під час роботи якийсь шматок (Ткач, Плем’я.., 1961, 329);

Коли брусок встановлять і легенько затиснуть в лещатах, його треба обстукати.. молотком, після чого вже можна до кінця затиснути його лещатами (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 239).

2. з чого. Стукаючи об що-небудь, струшувати сніг, багно і т. ін.

Хлопець, обстукуючи з чобіт сніг, пожалкував: — Була позавчора пороша… і не пощастило за ділами попоходити з рушницею (Сміл., Зустрічі, 1936, 210).

3. мед. Досліджувати, визначати стан внутрішніх органів по звуках, утворюваних легким постукуванням молоточка чи пальців по тілу.

Лікарка його обстукала й за руку одвела до поліклініки (Ю. Янов., II, 1954, 102).

Значення в інших словниках

1. обстукувати — обсту́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обстукувати — -ую, -уєш, недок., обстукати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Стукати по поверхні в багатьох місцях, усюди. 2》 з чого. Стукаючи об що-небудь, струшувати сніг, багно і т. ін. 3》 мед. Досліджувати, визначати стан внутрішніх органів по звуках, утворюваних легким постукуванням молоточка чи пальців по тілу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обстукувати — ОБСТУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСТУ́КАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Стукати по поверхні в багатьох місцях, усюди. Узяв [Микола] залізний ломик і почав обстукувати стіни, стелю, перевіряючи, чи не відірветься під час роботи якийсь шматок (Д.  Словник української мови у 20 томах