обсушувати
ОБСУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСУШИ́ТИ, сушу́, су́шиш, док., кого, що.
Робити сухим, висушувати зовні, зокола.
Білочка [коза] привела двох козенят .. Дід Маврикій забрав їх до себе на теплу піч обсушити (О. Донченко);
// Виклика́ти, спричинювати висихання, випаровування рідини.
Поколише гарячий вітер одіж на людині, обсушить піт... (Леся Українка).
◇ (1) Обсуши́ти (осуши́ти, обте́рти і т. ін.) [гіркі́ (гаря́чі)] сльо́зи (рідше о́чі) чиї, кому і без дод. – заспокоїти, втішити кого-небудь або повернути комусь радість.
Як йому хотілося утішити її, хотілося обсушити гіркі сльози (Панас Мирний);
– Те бажання – братам помогти і їх сльози обтерти (І. Франко);
Була хвилина, що він так і хотів кинутись до неї, обітерти, осушити гарячі сльози, та якось здержався (Панас Мирний);
А може, ще вернеться син із боїв і очі [матері] обітре, і жито посіє (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)