обтріпаний
ОБТРІ́ПАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до обтріпа́ти.
Сагайда захоплено дивився на своїх однополчан .. Обтріпані в походах обмотки, вигорілі, вилинялі гімнастьорки, прості, одверті обличчя (О. Гончар).
2. у знач. прикм. Пошарпаний, подертий, витертий від тривалого або недбалого носіння, використання.
По вікнах – сумом оповиті темніють оберемки школярських букварів: старі, розбиті, обтріпані (С. Васильченко);
Вона одягнена в погане, довгополе, обтріпане пальто (І. Микитенко);
* Образно. Дівчатка складали в торбу свої саморобні ляльки, якісь пуделечка.., букваря і обтріпану казочку про вовка й лисичку (В. Кучер).
3. у знач. прикм. У поношеному, пошарпаному одязі; обірваний, обшарпаний.
Із усіх боків станції з криком і свистом біжать такі самі обтріпані, брудні хлопчаки (Л. Первомайський).
4. у знач. прикм., перен. Замучений, виснажений.
Марусю діти стягли, а свекруху – життя, і обидві засмикані, обтріпані, як конопля (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)